Пам’яті Лікаря

«Всю жизнь лечиться люди шли к нему, 
Всю жизнь он смерть преследовал жестоко 
И умер сам ... 
Последний опыт кончив раньше срока. 
Никак не можем помириться с тем, 
Что люди умирают не в постели. 
Что гибнут вдруг, не дописав поэм, 
Не долечив, не долетев до цели».
                                                 К. Симонов 

Яскраві непересічні особистості своєю харизмою, талантом та непідробним світлом, яке випромінюють, осявають усе навколо – буденність, людську байдужість, корисливість, лицемірство… На жаль, цим постатям доля дарує невеликий часовий проміжок… Лікарю, ім’я якого знають далеко за межами нашого району, прекрасній людині, яка неймовірно дорожила своєю родиною, подавала руку допомоги і підтримки багатьом, у березні наступного року могло б виповнитися 59 років…

Анатолій Володимирович Лагодюк був лікарем-травматологом, хірургом від Бога. Багатьом людям він зміг повернути здоров’я та дав можливість продовжувати життя. Загалом, навіть у свій вільний час, він проводив прийоми та допомагав людям. Жодного разу не було такого, щоб Анатолій Володимирович навмисне відмовляв комусь у допомозі. У багатьох жителів району, й не тільки, був його контактний телефон і, у разі раптової хвороби, вони могли турбувати свого рятівника. 

Завдячуючи кваліфіковано поставленим Анатолієм Володимировичем діагнозам, багато хворих змогли повернути собі здоров’я. Він був безвідмовним, мав велику витримку, відкрите серце, добрі очі та повну співчуття і людяності душу. Немов би відчуваючи свою недовговічність, він не щадив себе в роботі... На жаль, при житті ми не завжди встигаємо сказати людині, як ми цінимо її, що вона дорога для нас.  Й цього разу ми не встигли …

Фотографії надані сім’єю Лагодюка А.В.